зеркало Бошки марихуана Конопля Amnesia Маркс Канабис White Widow

Yo, что кто, бро? Это твой наркоман-рэпер, салют с утра! Сегодня расскажу тебе историю, которую не каждый отважится услышать. Приготовься провалиться в удивительный мир закладок и глюков, где деньги хрустят, как хрустычи, а тусовки кишат шикарными вебкам моделями.

Время шло, как глюк, и я решил, что пора оторваться по полной. Закадрился и пошел искать дропа, который поможет мне вдуться в прекрасный мир марихуаны. Не знаю, может это было заблуждение, но я был уверен, что шишки там нас ждут. Ну, а если нет, то хотя бы кайфовая тусовка с закрученным на уровне центровым. И так, нашел я своего дропа, с длинными волосами и мешковиной на глазах. В его небрежном виде была точно такая же небрежность, как во мне. Мы стали бро, как родные. Он согласился помочь мне с закладками и мы отправились в страну, где мечты сбываются. Там, где круглосуточно объявления о вебкам моделях летят на ветер, как самые свежие глюки.

Получив свои долгожданные хрусты, я понял, что время настало. Было решено сделать первый шаг в мир гламура и безумия. Я стал работать вебкам моделью. Ну, это было что-то! Я никогда не думал, что наркоманские закладки приведут меня к такой фантастической возможности заработать деньги.

Однажды, сидя перед вебкой, я понял, что этот глюк	мы называем "жизнь" - это что-то большее, чем просто покурить
Для меня это стало открытием. Я понял, что наркотики - это только одна сторона моей жизни, а тут...	Тут я по-настоящему зарабатывал деньги и наслаждался жизнью, флиртовал с красивыми девушками на другом конце экрана. Это была новая я.

Но, как говорится, никогда нельзя забывать откуда пришел. Подруга посоветовала мне сделать закладку в жизни, основать свою студию и стать центровым. Я решил попробовать, ведь в душе я был всего лишь наркоманом-рэпером, который любил закручивать глюки и потешаться над моделями.

"Смотри, бро, - сказал мне друг, - в этой сфере хрусты ломятся, как орехи. Ты можешь собрать самую крутую команду и стать главным центровым".

"Да, бро! Это то, что мне нужно. Я буду вершить законы этой тусовки и устраивать настоящий глюк!" - ответил я, испытывая прилив адреналина.

Так я купил свою первую студию вебкам моделей. С каждым днем наша команда росла, а мои хрусты умножались. Я стал одним из самых влиятельных и востребованных центровых в этом мире. Но не забывал я и о своем наркоманском прошлом, которое давало мне бесконечные глюки и вдохновляло на создание новых треков и клипов. Но все эти глюки, все эти закладки в моей жизни не могли заменить того, что я испытывал на вебкаме. Там, на другом конце экрана, я нашел нечто большее, чем просто покурить. Я нашел самого себя, свою настоящую страсть, и она не была связана с наркотиками. Я понял, что настоящая жизнь - это то, что происходит здесь и сейчас, а не в дурном глюке.

Так что, бро, не бойся сделать шаг в неизведанный мир. Наркотики и закладки могут быть только началом, но если открыться новым возможностям, то можешь стать главным хулиганом в своей жизни. И помни, глюки могут подарить моменты радости, но настоящая жизнь - это намного больше, чем просто вдуться.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...